Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
(1) Режим доступу до інформації – це передбачений законом або договором порядок одержання, використання, зберігання і поширення інформації;
(2) Відкрита інформація – будь-яка інформація, що не віднесена законом до категорії інформації з обмеженим доступом;
(3) Інформація з обмеженим доступом – це інформація, доступ до якої обмежується у відповідності з законом або рішенням розпорядника такої інформації чи уповноваженої ним особи відповідно до закону;
(4) Конфіденційна інформація – інформація з обмеженим доступом, що знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб приватного права і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов;
(5) Таємна інформація – це інформація з обмеженим доступом, яка у порядку визначеному законом визнана державною або іншою передбаченою законом таємницею, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі;
(6) Розпорядники інформації – юридичні особи публічного права та інші особи, визначені у статті 17 цього Закону;
(7) Службовці з питань інформації – уповноважені працівники відповідних структурних підрозділів розпорядників інформації, в обов`язки яких входить надання консультаційної допомоги при оформленні запитів та здійснення контролю щодо задоволення запитів на інформацію.
(
Документ – матеріальний носій з певною інформацією щодо даних, які знаходяться у користуванні розпорядників інформації, рішень розпорядників інформації, їх проектів, що мають важливе суспільно-політичне значення, планів та звітів за результатами діяльності, протоколів засідань, офіційна кореспонденція, фото, аудіо та відеозаписи тощо, зареєстрований у відповідному порядку у зведеному реєстрі розпорядника інформації, та такий, що зберігається у відповідному архіві.
(9) Робочий документ – матеріальний носій з інформацією, що презентує незавершену версію розробки проекту документа, який не підлягає обговоренню, реєстрації, збереженню та надання для ознайомлення за запитами.
(10) Зведений реєстр документів - це система реєстрації, обліку та збереження інформації про документи, які знаходяться у розпорядника інформації, в якій вказуються основні характеристики документів та інформації, а саме: дата створення, зміст, ключові слова, режим доступу, термін засекречування, місце збереження оригіналів, відсилка до пов`язаних з ним документів тощо, який затверджується з метою забезпечення належного збереження та доступу до інформації;
(11) Зведений державний реєстр документів – це єдина система усіх зведених реєстрів документів розпорядників інформації, що ведеться спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань забезпечення доступу до інформації;
(12) Запит на інформацію - звернення фізичних та юридичних осіб з вимогою надати інформацію, що знаходиться у володінні відповідного розпорядника інформації.
(13) Інформаційна система - апаратно-програмний комплекс, що забезпечує можливість вводу, зберігання і обробку та доступ до інформації.
(14) Вільна програма - програмне забезпечення, що гарантує: свободу запуску програми в будь-яких цілях; свободу доступу до текстів програми з метою їх дослідження та адаптації до своїх потреб; свободу розповсюджувати копії програми; свободу покращити програму та опублікувати її результати.
(15) Відкрите апаратне забезпечення - апаратне забеспечення до якого у вільному доступі надаються всі технічні специфікації (апаратне забеспечення до якого, як відкрита інформація, надається вся технічна документація) і постачальник несе юридичні гарантії та сувору відповідальність щодо відсутності в апаратному обладнані будь-яких додаткових можливостей, що не задокументовані в технічних специфікаціях.
(16) Вільні формати даних - формати даних корті можна використовувати у будь-яких цілях, до яких надається повна відкрита технічна документація для її дослідження та адаптації форматів до своїх потреб, гарантується свобода розповсюдження як оригінальної технічної документації так і її адаптованих, змінених версій.
(17) Відкрита інформаційна система - інформаційна система збудована на основі виключно: відкритого апаратного забезпечення, вільних програм та використовує вільні формати даних.
Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до інформації
гарантування державою вільного обігу інформації, окрім випадків, прямо встановлених законом;
обмеження обігу інформації здійснюються виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
здійснення державного і громадського контролю за втаємниченням інформації;
забезпечення рівного права на доступ до інформації, незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, за формою власності юридичних осіб, тощо;
безперешкодне надання повної, об’єктивної, точної інформації розпорядниками інформації запитувачу
у вільному форматі даних, та за бажанням, у зручній і зрозумілій для нього формі.
Стаття 6. Відкрита інформація
(1) Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:
обов'язкового поширення через цифрові мережі загального користування (Інтернет) у вільному форматі даних; систематичної публікації інформації в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках тощо);
поширення інформації засобами масової комунікації;
надання такої інформації за запитами на інформацію;
безпосереднього надання інформації зацікавленим державним органам, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам;
будь-яким іншим способом, не забороненим законом.
(2) Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом.
(3) Договори про надання інформації не можуть містити обмежень щодо надання відкритої за режимом доступу інформації.
Стаття 11. Інформація, що містить відомості, які становлять державну таємницю
(1) Державна таємниця – вид таємної інформації, визнаної такою у встановленому Законом порядку через можливість в разі її розголошення нанести шкоду національним інтересам та безпеці України;
(2) Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.
(3) Ввід, зберігання, обробка, доступ та захист таємної інформації в цифровому вигляді здійснюється виключно відкритими інформаційними системами, що сертифіковані СБУ.
(4) Порядок обігу такої інформації та її захисту визначається відповідними органами державної влади за умови додержання вимог, встановлених цим Законом.
(5) Порядок і строки оприлюднення таємної інформації визначаються відповідним законом.
Стаття 15. Обов’язок оприлюднювати інформацію
Розпорядник інформації зобов’язаний публікувати та
обов'язково поширювати через цифрові мережі загального користування (Інтернет) у вільному форматі даних, та в доступній формі не рідше, ніж один раз у рік інформацію, яка містить:
опис своєї організаційної структури, функцій, повноважень та фінансових ресурсів;
детальні дані про послуги, які орган безпосередньо надає громадянам;
механізми складання запиту на інформацію та механізми оскарження рішень розпорядників інформації діяльності або бездіяльності даного органу, разом із стислим змістом запитів, скарг та ін.;
інструкцію, яка містить адекватну інформацію про систему реєстрації
, включно з технічними характеристиками інформаційних систем, що використовуються, види інформації, яку зберігає розпорядник, категорії інформації, що публікуються, а також процедуру, якої необхідно дотримуватися при складанні запиту на інформацію;
опис функціональних обов’язків та процедури прийняття рішень;
будь-які акти, правила, інструкції щодо виконання органом своїх функцій;
зміст усіх прийнятих рішень, які зачіпають інтереси громадян разом з причинами, які обґрунтовують необхідність їх прийняття, офіційним тлумаченням положень, які їх стосуються;
будь-які механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на процес формування політики чи на реалізацію повноважень органу.
звіти, в тому числі щодо задоволення запитів громадян та їх об`єднань тощо.
Стаття 21. Оформлення запитів на інформацію
(1) Кожна особа має право звернутися до органів державної влади та місцевого самоврядування із запитом щодо надання інформації, незалежно від того, стосується цей документ її особисто чи ні, без пояснень причини запиту, якщо інше спеціально не передбачено Законом.
(2) Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити подаються в усній, письмовій формі, поштою, факсом,
електронною поштою чи з допомогою інтерактивних програм.(3) Усний запит на інформацію подається у разі запиту щодо оперативної довідкової, незначної за обсягом, інформації.
(4) Якщо з поважних причин (недієздатність, інвалідність тощо) особа не може надати письмовий запит службовець, що отримав усний запит, повинен оформити його у письмовій формі, вказавши у заявці своє ім’я та посаду та надати копію запиту особі, що його склала.
Стаття 34. Подання скарги до Уповноваженого
(1) Особа, яка склала запит на інформацію і після звернення до Уповноваженого органу виконавчої влади, має право звернутися до Уповноваженого для прийняття рішення у справі невиконання розпорядником інформації зобов’язань стосовно задоволення запиту на інформацію.
(2) Уповноважений приймає рішення щодо скарги у строк, що не перевищує 30 днів після одержання скарги.
(3) Уповноважений має право відхилити скарги, які є безпідставними, або якщо скаржник не використав будь-яких внутрішніх механізмів оскарження, передбачених законом.
(4) У своєму рішенні Уповноважений має право:
відхилити скаргу;
вимагати від розпорядника інформацією здійснити кроки, необхідні для приведення їх дій у відповідність із нормами цього Закону;
вимагати відшкодування скаржнику шкоди, яку він зазнав.
(5) До моменту прийняття рішень Уповноважений має право проводити розслідування, включаючи видання наказів, необхідних для підтвердження доказів
, або опитування свідків для їх зізнання. (6) Уповноважений може протягом розслідування проводити оцінку будь-яких відомостей (інформації) відповідно до цього Закону; жодна така інформація за жодних умов не може бути прихована від Уповноваженого.
(7) Рішення Уповноваженого органу виконавчої влади, рішення Уповноваженого може бути оскаржено до суду.
Стаття 39. Охорона та зберігання інформацій в органах державної влади.
Вісі органи державної влади, для забезпечення надійної охорони інформації здійснюють ввід, зберігання, обробку, доступ та захист інформації в цифровому вигляді виключно відкритими інформаційними системами.
