Німецькі імена

[Анатолій Сахнік]

Панове! На мою думку, це цікава тема, колись навіть на з'ясування подробиць я витратив трохи часу в Ґьоте-інституті (не Гете!!!). Отже, німецікі імена (прізвища) за ствердженням науковців передаються українською максимально близько по звучанню до оригіналу.

Історично склалося так, що раніше їх перекладали з російської, тому до нас дійшли:
Ейнштейн замість Айнштайна (камінь),
Фрейд замість Фройда (радість),
Гейзенберг замість Гайзенберґа тощо.

Власне, німці не образяться, якщо їхнє ім'я буде звучати не так, як вони до цього звикли, бо вони з розумінням ставляться до недоліків чужої культури (нам не в показ!).
Отже, "Стефана Шрейбера (Stephan Schreiber)", що проживає в Берліні, сусіди та друзі звуть Штефаном Шрайбером ("писакою"), і згідно з діючим українським правописом так його повинні називати й ми!

[Diarmuid]

Не берусь сказати коли і під чиїм впливом виникла традиція передачі німецьких назв, імен, але на даний момент вона існує. Так ім'я Goethe традиційно звучить як Гете, а місто Koeln називаємо Кельном просто тому що "o umlaut" передається у нас через "е" (а слово кельнер навіть не спаде на думку вимовляти "кьольнер").

А взагалі передача європейських імен, назв українською досить цікава тема, але тут можуть виникнути непрості питання. Наприклад:

Є датське місто Копенгаген. А може слід писати Копенгаґен (відповідно до Copenhagen), чи треба звернутись до датського ориґіналу і казати Копегавн (Kopenhavn), чи пошукати ще варіант написання (Køpenhavn, København, Köpenhamn...)?

Столицею Сербії є місто Білград (чи Бєлград). А може слід перейти на Беоґрад (як в Сербів)?

Які будуть пропозиції?

[Анатолій Сахнік]

Які будуть пропозиції?

Зауважене мною стосується тільки власних німецьких іменників. Отже, кельнер залишається собою як данина історії. Кьольн -- це дійсно правильна назва міста.
Насправді літера о-умлаут передається українською не як "е", а як буквосполучення "ьо" після приголосного. Історично склалося так, що російську літеру "ё" недолюблювали типографи, бо точки над нею дуже часто відвалюються в процесі тиснення. Звідси й виникла форма з літерою "е".
Звичайно, треба знати міру і не намагатися перекладати, наприклад, китайські власні назви по їхньому фонетичному звучанню, проте погодьтеся, Ґьоте, Кьольн і Ляйпціг звучать краще.

[notdead]

У фізиці дуже багато є німецьких прізвищ. Я є прихильником львівської традиції, згідно з якою :
Айнштайн
Ойлер (замість Ейлер)
Гайзенберґ
Ляйбніц (замість Лейбніц)
А от щодо о умляут невпевнений,бо не володію німецькою фонетикою добре. Все частіше люди кажуть "Шрьодінґер" замість "Шредінґер"... Не знаю, здається, обидва варіанти правильні, бо то є шось середнє між "е" та "о" (в латині пишемо Szroedinger)

Щодо слов"янських прізвищ, то ми їх адаптуємо під свою мову. Тому Квасьневський, а не Квашьнєвскі, Білорусь, а не Бєларусь етс. Хоча тут є різні традиції.

Неслов"янські прізвища передаємо так як чуємо на мові оригіналу. Якщо запозичили не з мови оригіналу, то передаємо з тієї мови, що запозичили. Тому -- Копенгаґен.

[notdead]

До речі, не знаю як німецьке "r", а французьке точно тре передавати нашою "г"... Щодо німецького не впевнений, але там воно теж гортанне...

[Diarmuid]

Цілком згоден: передача німецьких та будь-яких інших імен відбувається за усталеними традиціями. Саме тому німецьке "o umlaut" передається через "е", просто звук "ьо" в поєднанні з певними приголосними не завжди є властивим для української мови. Для українця є цілком звичним прізвище Гете, а от для людей, котрі звикли до російського варіанту "Гёте" українська вимова здається поганою.
Цілком вірно було підмічено, що це взагалі не зовсім точна передача німецького звуку, тому не бачу смислу ламати існуючу традицію. Крім того питання: а як тоді слід передавати прізвище "Oelbach"?
(Не можу ще не спитати: яке відношення до українського правопису має історія з російською літерою "ё" в якої відвалювалися крапки???)

А от щодо передачі дифтонгів "ei" як "ай", "eu" як "ой", то я згоден, що так звучить ліпше (між іншим це дифтонги, а умлявти - це окремі звуки).

А щодо французької "r", то насправді в французькій мові є цілком нормальною вимова його як "р" (українська), тільки не слід дуже акцентувати цей звук і рикати. Так говорить щонайменше половина французів (за даними підручника французької мови).

[Yaroslav Fedevych]

Хотів би згадати, що подання Ґете саме як Ґете, а не Ґьоте, було поширене ще до Совєтчини і змін у правописі. Просто таких звукосполук у нас нема, й вони для нас неприродні, тому міняємо на те, що краще.

Зате цілком природно писати Гайне, Айнштайн, Ляйпціг -- ці звуки нормально, "без опору", і слухаються, й вимовляються українцем. Писати "Ейнштейн" було б неправильно хоча б тому, що прізвище німецьке, а не їдиш.