Стосовно runtimepath. Це опція, яка зберігає ряд маршрутів, по яких редактор відшукує необхідні конфігураційні дані. Серед всього іншого, якщо він натрапить на директорію "doc", то вважатиме її довідковою інформацією, тобто вміст має всі шанси бути доступним з команди ":help".
Виконуючи команду ":set runtimepath", ти зможеш побачити ті директорії, в які команда буде дивитись. Як правило "~/.vim/" включається - власне через це я її і навів як приклад.
Підсумовуючи:
1. відкрий vim або gvim (є інші варіанти з ҐУІ - все залежить від дистрибутиву, але що б не відкрилось - все підійде).
2. далі зі Звичайного режиму (Normal mode) (щоб напевно у нього перейти натисни <Esc>) введи команду ":". Курсор переміститься униз екрана.
3. далі введи команду ":set runtime path". Вивід матиме вигляд переліку директорій.
4. в одній з наведених директорій створи директорію "doc". Далі розпакуй туди тарбол.
Стосовно того, що переклад не з'являється. Проблема може бути або через те що переклад не знаходиться у директорії, що прописана як значення опції 'runtimepath', або усі файли знаходяться у директорії названій по-іншому, ніж "doc", або насправді все працює але ти про це не знаїш
. Останній варіант цілком можливий, не зважаючи на всю кумедність ситуації. Прикол ось у чьому: редактор у відповідь на виклик команди ":help <тема>" шукає текст мовою локалі, що на разі використовується. Якщо на тему є варіанти кількома мовами, то після назви теми з'явиться специфічний суфікс. Наприклад, у мене є кількома мовами матеріал до "usr_01". Очевидно, я матиму такі варіанти: "usr_01@uk", "usr_01@en". Перший для української, другий - для англійської.
Примітка:
Якщо доступна лише англійська локаль, і редактор не побачив перекладених варіантів, то суфікс додаватись не буде.
Щоб подивитись, яка саме мова зараз використовується у програмі поможе вивід ":language".
