Совість при матеріалістичному світогляді взагалі абсурдне поняття, оскільки все має причинно-наслідкову природу і ніхто не винен в тому, що накоїв, бо то так обставини зійшлися.
Совість - почуття моральної відповідальності за свої вчинки. Коли ж людина не проймається такою відповідальністю, то кажемо, що в неї відсутня совість. Це і є наслідком пропагованої свободи совісті.
А також завертання життєвих цінностей в жахливі напрямки. Ми розпочали з рок-музикантів. Ти навів рідкісні приклади, коли вони не застрелилися і не повісилися чи ще щось жахливіше. Значно більше з них закінчує гірше. Питання в тому, чи то музика їх довела до того, чи через те, що вони такі, грають саме таку музику. В обидвох випадках брати їх за приклад чи то за авторитет не варто. До добра це не повинне привести (ще раз див. історію їх життя).
Нісенітниця. Це те ж саме, що сказати, що релігійні не несуть відповідальності за свої вчинки, бо так спущено звисока, Бог дав. Щодо причинно-наслідкової природи: чув про принцип Ґейзенберга?
Тарасе, ти не розумієш, про що мова. Давай замінимо "свобода совісті" на "свобода віросповідання" і додамо ще одну "релігію": світ не був створений супер-сутністю. Від цього твоя аргументація зміниться?
Тарасе, неправда. Переважна більшість рок-музикантів (навіть жахливих страховисьок з висолопленими язичищами і виряченими очами на сцені) нормальні люди. ...
І ніхто не має права мене (чи будь кого віруючого чи не віруючого) звинувачувати в відсутності совісті, аморальності чи ще чомуусь просто базуючись на моєму світогляді. ... Якщо я не роблю нічого аморального -- я моральний, незалежно від того у що я вірую, чи не вірую.
Причому до того просто грали в боулінґ. Причини жодної для стрілянини не було.
Відносно року я ще звик чути такі ж звинувачення ще із шкільних років, а потім відносно панків від університетських комуністських і комсомольських ватажків: " ти сьогодні рок слухаєш, а завтра родіну продаш". З того часу я, правда, почав іще й джаз.