Як правило, "дурних" дистрибутивів не буває, бувають недосвідчені користувачі.
Цікаво який такий загадковий дистрибутив, ви, gvy, використовуєте. Сумніваюсь що LFS, так як останній важко порівнювати з Дебіаном, також LFS, Gentoo і Slackware мають дещо спільне як концепт.
Підозрюю що це щось на зразок Ubuntu. В такому разі, вам слід віддати належне Дебіан розробникам, так як Ubuntu повністю базоване на Дебіані. Дебіан прокладає дорогу для Ubuntu.
Якщо ж ви хотіли похвалитися що використовуєте один з BSD, то теж невдало, оскільки мова йшла про Лінукс.
Раз ви налетіли на один з моїх улюблених дистрибутивів, поясню у чому перевага Slackware.
Slackware відоме своєю простотою, і це правда. Програмні пакети, як правило, компілюються і встановлюються із опціями за замовчуванням, так як розробники цих програмних пакетів рекомендують їх встановлювати. Немає сюрпризів, підгонки програм під власну ієрархію файлів (що часто траплялося у RedHat). Практично відпадає необхідність у переписуванні документації для окремих програм. Тобто, ви просто йдете на сайт розробника програми і читаєте документацію, яка 100% сумісна з вашою системою.
Slackware використовує BSD-подібні init скрипти. Їх досить легко зрозуміти, редагувати. Як правило, щоб скасувати якийсь сервіс, вам всього лиш необхідно зробити chmod -x /etc/rc.d/rc.сервіс. Одночасно надається підтримка System V скриптів, у випадку якщо якась програма інсталює такий. System V скрипти теж попадають у /etc/rc.d, іх легко знайти, скасувати тим самим chmod при необхідності. Така система страшенно спрощує стартовий процес, одночасно прискорюючи його процентів так на 50.
Slackware надає мінімальний набір власних програм для конфігурації системи і управління пакетами. Як правило, це bash скрипти із використанням dialog. Класика. Максимальний ефект при мінімальних зусиллях.
Це дозволяє конфігурувати систему у текстовому режимі. Знаходячись ще у консолі, просто запускаєте pppsetup або netconf, і у вас вже налагоджене Інтернет з'єднання і локальна мережа.
Існує маса бінарних пакетів для Slackware, ви знайдете їх тут http://www.linuxpackages.net . tgz формат пакетів теж запозичено з BSD. Як кажуть наші браття "дьошево і сєрдіто". Встановлення так запуск так просто зібраних пакетів не є ядерною фізикою. Якщо програма вимагає додаткових бібліотек, то ld видасть помилку якої саме бібліотеки не хватає. Просто довстановлюєте цю бібліотеку. Також можна перевірити бінарний файл на залежність з допомогою ldd. Елементарно.
Slackware, як правило, користуються ті хто не заперечує компіляцію програм з сирців, кому просто цікаво спробувати інші опції configure або відредагувати Makefile. За декілька років використання, мало які програми мені не вдалося скомпілювати. І якщо так, то знав чому саме. Скажімо, програма може вимагати якихось додаткових бібліотек, які я не хочу встановлювати на систему щоб не засмічувати її.
Саме так, контроль над тим що входить в систему, а що ні.
Саме останнє ставить під питання автоматичні керівники пакетами. Slackware теж їх має, той самий swaret або slapt-get. Я їх не використовую.
Загалом, намагаюсь встановлювати лише те чим користуюсь і над чим можна мати контроль. Не люблю коли маєш тисячі файлів розсипаних по системі, більшість з яких тобі не потрібні, не знаєш що вони роблять, не знаходиш документації до них.
Одним словом, Slackware користувачів досить багато і стає все більше, можливо не настільки "дурний" цей дистрибутив. Slackware по праву вважається класичним дистрибутивом. Нічого зайвого. Він увібрав деякі риси BSD, тому освоївши Slackware, вам буде досить легко пересісти на любий BSD.
Якщо ви хочете зрозуміти Юнікс, Slackware дуже Юнікс-подібний.
