Так чекайте.
Лінукс вже через те, що має модулі, вже є гібридним. Він не є повністю моноядром і не є мікроядром; жодна з цих моделей не форсується. Можна заштовхати все, що треба, статикою, підтримку модулів викинути як єресь і запхати у сервак-шлюзик, котрий накрутить аптайм у рік, потім його тільки пропилососити, поставити нові кулери й пустити на наступний рік.
А можна навпаки, зібрати модулями абсолютно все.
Щодо ФС -- то вже є FUSE; на відміну від сферичного Хурду в вакуумі, воно все працює, як не дивно. Беруться ідеї з дійсно передової (котра, до речі, теж працює, до того ж добре) Plan 9 (перша з них -- procfs, чекаю на netfs). Свобода повна.
А у вінді мішок липких макаронів, ні розплутати, ні розліпити. З вигляду гібридне ядро, як у лінукса (але більше в бік моноліту; далеко не кожний .sys, котрий раз запаяється в ядро, можна викинути). А кустомізації з гульчин ніс.
