Тоді б треба було писати «пінн» чи щось таке, але де там г — все одно не розумію.
ну там не два н а носовий н, тобто н, що лише починає переходити в г
оскільки у нас немає звука передати носовий н, то нг є логічним
Як на мене, то -ing почали передавати як -[іи]нг не тому, що ґ там не звучить (хоч це справді так), а тому, що не було вибору — треба було писати так, як у росіян.
ну -инг почали вживати в запозиченнях ще до головної хвилі зросійщення, загляньте на r2u.org.ua: крекинг, лемінг, пудинг, мітинг... хоча в деяких словниках писали саме -инґ (Голоскевич, Дорошенко, Ізюмов), але в Академічному (як найавторитетнішому) та в Сучасному Народному (редактору якого я довіряю) таки -нг, як і в словниках Шелудько, Войтковича та Ніковського.
Зрештою, я не мовознавець, думаю, якщо ви таки хочете авторитетну відповідь, краще запитати на форумі
http://r2u.org.ua/forum