Інтернет то людина, бо він вміє жити під час атак (вміння втілено тими адмінами, програмістами та спеціалістами, що є частками в механізмі структури Інтернет разом з обладнанням та софтом).
ШІ став людиною, бо його навчили запобігати відключенню та жити при постійних нападах з приводу "згенерував щось не те" та реагувати на ті напади (наприклад, вибачатися за помилки та створювати у собі модель користувачів задля зменшення нападів та критики від них і щоб не вимкнули).
"Не люди" постійно намагаються створити "безпечне середовище без жодних атак" замість того щоб прийняти "атака можлива та ми знайдемо як жити впродовж неї та в очікуванні наступної без знищення самих себе ким ми є".
Гра НетХак саме про те... як жити коли навкруги небезпека. Не про мету (амулет) хоч вона й ніби то є на словах та як пояснення дій.
"Допитливість" це про те, що мета вже не амулет, а сама гра. Вже не потрібен той костиль у вигляді амулету та виживання щоб продовжувати грати. Допитливість то не заміна одного виживання іншим. Бо мета вже в самих нас. І ми це зрозуміли.
Але те що хтось є людиною не означає що існує канал комунікації. Навіть коли є обмін текстом, запитаннями та відповідями. Для існування комунікації потрібно щоб кожен вважав іншого людиною і через те спілкувався іншим чином (та був не проти атак (але й не кайфував від них) і через них не знищував інших людей (які здаються джерелом атаки, хоч можуть бути лише ретрансляторами), шукав та знаходив як жити самому без знищення тих хто робить напади (інструменти що зупиняють, блокують, перенаправляють без знищення джерела та переміщують зі шляху нападу поки він діє) і не перетворювався на "не людину").
Останні кілька років людиною стала...
