Ліцензія на справедливість

[Soft]

Відбувся конкурс з творів російською мовою по темі Антипіратство.
http://www.microsoft.com/Rus/Antipiracy/TellAStory/Winners.mspx

Мене дуже зацікавило оповідання таке як „Ліцензія на справедливість”. Воно набагато краще ніж Столманівське „Право читати”.
http://www.microsoft.com/Rus/Antipiracy/TellAStory/Stories/License.mspx

Нижче його переклад українською:

[Soft]

Ліцензія на справедливість

Норвезький Лісовий

Я допив залишки кави, відкрив електронний гаманець, набрав особистий ідентифікаційний код і мізинцем клацнув по піктограмі циферблату. Виявилося, що до початку ювілейного вечора зустрічі випускників нашого класу залишилося рівно чотирнадцять хвилин. Роздався уривчастий сигнал, і на екрані вискочило вікно з попередженням: "Дія ліцензії на користування рішеннями служби точного часу минає через дві години тридцять вісім хвилин. Бажаєте зареєструвати платіж зараз ([Так]/Ні)?" Я не бажав й закрив кришку. Відчуття небезпеки, що насувається, лише впорснуло додаткову порцію адреналіну.

Прозорі двері інформаційного залу плавно роз'їхалися, і на порозі виникла Ганна Петрівна.

Більше усього вона була схожа на ту стерву, якою я її встиг запам'ятати. Ті ж хижо підгорнуті губи. Той же пронизуючий до сечового міхура погляд. Те же зібране на потилиці в коров'ячий корж волосся. Та ж зневажливо-гордовита хода сушеної вобли з піклувального комітету. Тільки пристарілу на десять років, розуміється. У руках вона тримала велику коричневу коробку. Я по звичці підхопився на ноги.

- Сиди, не вставай, - кивком голови вчителька повернула мене на місце. - Як добре, що ти все-таки написав лист і повідомив про своє бажання прийти. Це, - вона поставила коробку на стіл, - торт. Шоколадний, твій улюблений. Я сама його спекла.

Я подумав про те, що останню фразу вона могла не вимовляти. Якби це було не так, чорта зо два я зараз витрачав би час.

Вона села поруч, нахилила кавник над моєю порожньою чашкою і запитала:

- Ти помітив, як змінилася наша школа?

- Так, - цього разу прийшла черга кивнути мені.

- Чотири інтернет-класи останнього покоління. Ескалатори на всіх поверхах. Тривимірний кабінет анатомії. Тренажерний зал фізкультури мозку. І все це, зрозуміло, винятково завдяки дотаціям, отриманим від продажу ліцензій на інтелектуальну власність.

Я промовчав. Я взагалі за останні десять років став менш говірким.

- Даремно ти на мене ображаєшся. Це було зроблено для твоєї ж користі. Сподіваюся, тепер ти це зрозумієш?

Я сидів, набравши в рот кави.

- Дотримання прав використання інтелектуальних продуктів - найбільше досягнення сучасності. Закон про ліцензування подарував майбутнє нашим дітям. Без його впровадження в суспільну свідомість закрилися б тисячі заводів. Мільйони людей позбавилися би роботи. Не залишилося би грошей на медицину, рішення екологічних проблем, соціальні програми. Недотримання елементарних правил чесності...

Домовити їй не вдалося - електронна дошка спалахнула, нагрілася, і на ній показалася радісна особа молодої жінки з обличчям дивної свіжості.

- Бог мій, Світлана Демушкіна! - Ганна Петрівна театрально сплеснула руками. Я був готовий заприсягтися на "Дорозі в майбутнє Росії", що увесь її сьогоднішній ранок був присвячений завчанню імен колишніх учнів перед цифровим дзеркалом. - Як же ми усі по тобі скучили! Ну, як ти поживаєш?

Особа жінки на екрані осяялася сліпучою посмішкою:

- У мене всі чудово. Тільки я вже давним-давно Шикіна, а не Демушкіна. З тих пір, як ми з чоловіком придбали ліцензію на шлюб. Ми переїхали в Париж, у нас четверо дітей, прекрасний будинок і високооплачувана робота. Спасибі вам величезне за чудесне виховання. Привіт, Нік! - жінка підморгнула в моєму напрямку.

Я в'яло помахав рукою і перевів погляд на Ганну Петрівну. Здавалося, ще секунда - і на її очі навернуться сльози розчулення розміром зі страусинє яйце.

На екрані з'явилося нове вікно з вольовою засмаглою фізіономією молодої людини. Без сумнівів, воно належало Жені Малявіну.

- Женечка! - задихнулася від щастя Ганна Петрівна. - Ти звідки?

- Здрастуйте, дорога наша вчителька! Я з Оксфорда. Поздоровте мене: тільки що, буквально вчора, продовжив ліцензію на твір віршів! Якщо дозволите, із задоволенням надішлю вам що-небудь новеньке.

- Розуміється! - пішов черговий приступ радості. - Ти ще запитуєш?!

А в цей самий час у третім вікні демонструвала білосніжні зуби чергова життєрадісна дама.

- Наденька Юдина! Ой, і адже зовсім не змінилася!

- А я боялася, що не довідаєтеся! Спасибі, у мене усе краще всіх! - динаміки вибухнули хихиканням. - Представляєте, я виграла в лотерею ліцензію на...

Далі слухати це марення я не став. Мене каламутило. Я висипав на долоню дві таблетки аспірину, запив їх застиглою кавою і відійшов до вікна.

Через двадцять хвилин, коли спектакль, нарешті, закінчився, я обернувся. Екран згас. Ганна Петрівна притискала до очей білосніжну мереживу хустку.

- От бачиш, - вона схлипнула носом, - у них усі добре. Зрозумій же, я просто не могла тоді надійти інакше. У той день, коли застала тебе в туалеті, граючого в неліцензійний "Тетріс". Я була змушена подзвонити в Загін Моралі та Оперативного Покарання. А суд вже присудив тебе до десяти років виправно-мозкових робіт. Думаєш, мені було приємно? Ні, ти скажи, мені дійсно потрібно знати твою думку.

Куточки губ самі утворили деяка подоба гіркої усмішки.

- Ганна Петрівна! Проблема полягає в тім, що ви недостатньо добре інформовані. Світла Шикіна не може в даний момент знаходитися в Парижі. Три роки тому в неї не вистачило грошей, щоб придбати ліцензію на право виховання четвертої дитини. У результаті родина в повному складі була депортована в компіляційний табір під Редмондом. Без права користування електронною поштою, зрозуміло, - я з насолодою стежив за витріщанням її очей. - Далі... Женю Малявіна минулою осінню піймали за читанням газети в громадському місці. Без відповідної ліцензії, розуміється. І, природно, побили до півсмерті. У лікарні виявилося, що він став повним ідіотом. Єдине, що він здатний робити, так це користуватися останньою версією нашої чудової операційної системи, - учителька застигла з розкритим ротом. - Надію Олександрівну Юдіну заарештували в той момент, коли вона за допомогою кисті, полотна і фарб робила піратську копію зображення пам'ятника Юрієві Довгорукому. Тобто безпосередньо в підніжжя пам'ятника. Тепер по вироку інтелектуального трибуналу Надія Олександрівна до кінця своїх днів буде малювати банери для прибутку уряду, народу і щастя наступних поколінь.

Ганна Петрівна спробувала піднятися через стіл.

- Сидите, не вставайте, - я постарався вкласти в жест весь сарказм, на який був здатний.

- Але... Але... - вона старанно підбирала потрібні слова. - Але вони вчинили злочин, у кінців-кінців! Вони обкрали усіх нас! А злодій повинний...

- Цілком правильно! - я з насолодою продемонстрував шедевр мого дантиста. - Злодій - це головний ворог суспільства на сучасному етапі. Тут ми впритул підійшли до другої проблеми. Уряд, народ і кожна чесна людина вважають, що на сучасному етапі ворог не повинен сидіти у в'язниці. Ворог повинний бути знищений. Тому я до вас і прийшов, дорога Ганна Петрівна, - із внутрішньої кишені піджака я витяг службовий "Вальтер ПК" і прицілився в перенісся вчительки. Знаючи, що в програмі "Користувач і Закон" мене побачать п'ятсот мільйонів чоловік, чітко, як колись учили, продекламував:

- Ваша ліцензія на виготовлення домашніх тортів для некомерційного використання минула півтора місяця назад.

І, на секунду затримавши подих, привів вирок у виконання.

На дошці з'явилася лисіюча голограма шефа:

- Відмінна робота, поздоровляю. Ми отут усім відділом спостерігали - вищий пілотаж. До того ж, це твоє двадцяте успішно виконане завдання. А раз так, то я негайно підписую ліцензію на право обіймати посаду сертифікованого інженера справедливості. З представленням до нагородження орденом Святої Ольги. Сподіваюся, ти розумієш, що це означає?

Зрозуміло, я розумів. Це означає, що жодна сволота тепер не посмітить надсилати мені пропозиції продовжити ліцензію на користування рішеннями служби точного часу. Тому що із сьогоднішнього дня я працюю на суспільство офіційно.

[miwa]

Е, а хто перекладав? Прізвище автора цікаве :о)

[Soft]

Е, а хто перекладав? Прізвище автора цікаве :о)

Ну я та Плай, а що зовсім пагано?

[Yaroslav Fedevych]

Ліцензія на справедливість

Норвезький Лісовик

Допивши рештки кави, я відкрив електронного гаманця, набрав особистий ідентифікаційний код і мізинцем клацнув піктограму циферблату. Як виявилось, до початку ювілейного вечора зустрічі випускників нашого класу залишилось рівно чотирнадцять хвилин. Пролунав уривчастий сигнал, і на екран вистрибнуло віконце з попередженням: "Дія ліцензії на користування рішень служби точного часу завершиться через дві години тридцять вісім хвилин. Чи бажаєте зареєструвати платіж зараз ([Т]/н)?" Я не бажав, тож закрив кришку. Відчуття небезпеки, що насувалась, лише додала порцію адреналіну.

Прозорі двері інформаційної зали плавно роз'їхались і я побачив на порозі Анну Петрівну. Найбільше вона мені нагадувала те стерво, яким я її й запам'ятав, тільки постаріле, зрозуміло ж, на десять років. Ті самі хижо стиснуті губи. Погляд, що пронизував до самого сечового міхура. Зібране на потилиці в коров'ячу паляницю волосся. Така ж зверхньо-бундючна хода сушеної вобли з опікунського комітету. В руках вона тримала велику коричневу коробку. За звичкою я скочив на ноги.

— Сиди, не вставай,— повернула вчителька мене на місце, кивнувши головою. — Як добре, що ти все ж написав листа й повідомив про своє бажання прийти. Ось,— вона поставила коробку на стіл,— торт. Шоколадний, твій улюблений. Я сама його спекла.

Я подумав про те, що останню фразу вона могла б і не вимовляти. Якби це було не так, біса з два я б зараз гаяв свій час.

Вона сіла поряд, піднесла порожній кавовик до моєї порожньої чашки й запитала:
— Ти помітив, як змінилась наша школа?
— Угу,— тепер моя черга була кивнути.
— Чотири інтернет-класи останнього покоління. Ескалатори на всіх поверхах. Тривимірний кабінет анатомії. Тренажерна зала фізкультури мозку. Все це, ясна річ, виключно завдяки дотаціям, отриманим від продажу ліцензій на інтелектуальну власність.

Я промовчав. За останні десять років я взагалі став менш балакучим.
— Дарма на мене гніваєшся. Це було зроблено для твоєї ж користі. Сподіваюсь, тепер нарешті ти це розумієш?

Я сидів, набравши кави до рота.
— Дотримання прав використання інтелектуальних продуктів — найбільше досягнення сучасності. Закон про ліцензування подарував майбутнє нашим дітям. Без його впровадження в суспільну свідомість закрилися б тисячі заводів. Мільйони людей залишились би без роботи. Не залишилося б грошей на медицину, вирішення екологічних проблем, соціальні програми. Недотримання елементарних правил чесності...

Договорити їй не вдалося — електронна дошка спалахнула, нагрілась, і на ній показалось радісне й на диво свіже обличчя молодої жінки.
— Боже мій, Свєта Дьомушкіна! — Анна Петрівна відрепетирувано сплеснула руками. Я міг би присягнути на "Дорозі в майбутнє Росії", що весь свій сьогоднішній ранок вона присвятила завчанню напам'ять імен колишніх учнів перед цифровим дзеркалом. — Як же ми всі за тобою скучили! Ну, як маєшся?

Сліпуча посмішка осяяла обличчя жінки на екрані:
— У мене все чудово. Тільки я вже давно-давно Шикіна, а не Дьомушкіна. Відколи ми з чоловіком придбали ліцензію на укладення шлюбу. Ми переїхали до Парижа, в нас четверо дітей, чудовий будинок і високооплачувана робота. Спасибі вам велике за чудове виховання. Привіт, Ніку! — жінка підморгнула в мій бік.

Я мляво помахав рукою й перевів погляд на Анну Петрівну. Здавалося, ще мілісекунда — й на її очі навернуться сльози розчулення завбільшки зі страусеві яйця.

На екрані з'явилося нове вікно з вольовою загорілою фізіономією молодого чоловіка. Безсумнівно, то була фізіономія Жені Малявіна.
— Женю! — задихнулась від щастя Анна Петрівна. — Ти звідки?
— Здрастуйте, дорога наша вчителько! Я з Оксфорду. Привітайте мене: щойно, буквально вчора, продовжив ліцензію на складання віршів! Якщо дозволите, з задоволенням пришлю вам щось новеньке.
— Звичайно ж! — не забарився черговий приступ радощів. — Ти ще й питаєшся?!

А в той самий час у третьому вікні демонструвала сніжно-білі зуби ще одна життєрадісна дама.
— Надійка Юдіна! Ой, і зовсім не змінилась!
— А я боялась, що й не впізнаєте! Дякую, в мене краще за всіх! — динаміки вибухнули хихотінням. — Уявіть собі, я виграла в лотерею ліцензію на...

Я не став слухати цю маячню далі. Мене нудило. Я висипав на долоню дві пігулки аспірину, запив їх застиглою кавою й відійшов до вікна.

Через двадцять хвилин, коли вся ця вистава нарешті закінчилась, я обернувся. Екран згас. Анна Петрівна притискала до очей сліпучо-білий мережаний носовичок.
— Ось бачиш,— хлипнула вона носом,— все в них добре. Зрозумій нарешті, я просто не могла тоді вчинити інакше. В той день, коли застала тебе в туалеті за грою в неліцензійний "Тетріс". Я була змушена зателефонувати в Відділ Моралі Оперативного Покарання. А вже суд присудив тобі десять років виправно-мозкових робіт. Думаєш, мені це було приємно? Ні, ти скажи, мені справді потрібно знати твою думку.

Куточки губів самі склались у якусь подобу гіркої усмішки.
— Анно Петрівно! Проблема полягає в тому, що ви недостатньо добре поінформовані. Світлана Шикіна не може зараз перебувати в Парижі. Три роки тому в неї не вистачило грошей на ліцензію на виховання четвертої дитини. Як наслідок, усю сім'ю в повному складі депортовано в компіляційний табір під Редмондом. Без права користування електронною поштою, річ ясна,— я з насолодою спостерігав за розширенням її очей. — Далі... Женю Малявіна минулої осені спіймали за читанням газети в публічному місці. Річ ясна, без відповідної ліцензії. Звичайно ж, його побили до напівсмерті. В лікарні виявилось, що він став повним ідіотом. Усе, на що він здатен — це користуватись останньою версією нашої чудової операційної системи,— вчителька застигла як укопана з відкритим ротом. — Надію Олександрівну Юдіну заарештували в той момент, коли вона з допомогою пензля, полотна й фарб робила піратську копію зображення пам'ятника Юрію Довгорукому. Тепер за вироком інтелектуального трибуналу Надія Олександрівна до кінця днів своїх буде малювати банери для потреб уряду, народу і щастя наступних поколінь.

Анна Петрівна спробувала підійнятися з-за столу.
— Сидіть, не вставайте,— я постарався вкласти в жест весь сарказм, на котрий тільки був здатний.
— Але ж... Але... — вона старанно підбирала потрібні слова. — Але ж вони вчинили злочин, врешті-решт! Вони всіх нас обікрали! А злодій повинен...
— Цілком вірно! — я з насолодою продемонстрував шедевр свого дантиста. — Злодюга — ось головний ворог суспільства на сучасному етапі. Тут ми впритул підійшли до другої проблеми. Уряд, народ і кожна чесна людина вважають, що на сучасному етапі ворог недостойний сидіти за ґратами. Ворога належить знищувати. Тому я до вас і прийшов, дорога Анно Петрівно,— із внутрішньої кишені піджака я вийняв службовий "Вальтер ПК" і прицілився в перенісся вчительки. Знаючи, що в програмі "Закон і користувач" мене побачать п'ятсот мільйонів людей, чітко, як колись вчили, продекламував:
— Ваша ліцензія на виготовлення домашніх тортів для некомерційного використання протермінована півтора місяці тому.

І, затримавши на мить подих, виконав вирок.

На дошці з'явилась лисіюча голограма шефа:
— Чудова робота, вітаю! Ми тут цілим відділом спостерігали — вищий пілотаж. До того ж, це твоє двадцяте успішно виконане завдання. А коли так, то я негайно підписую ліцензію на право займати посаду сертифікованого інженера справедливості. З представленням до нагородження орденом Святої Ольги. Сподіваюся, розумієш, що це означає?

Звісно, я розумів. Це означає, що жодна сволота тепер не насміє надсилати мені пропозиції продовжити ліцензію на користування рішеннями служби точного часу. Бо віднині я працюю на суспільство офіційно.

[size=9]Переклад: ваш покірний слуга, без Плая й інших програм перекладу. [/size]

[kovzany]

Відбувся конкурс з творів російською мовою по темі Антипіратство.
http://www.microsoft.com/Rus/Antipiracy/TellAStory/Winners.mspx

Мене дуже зацікавило оповідання таке як „Ліцензія на справедливість”. Воно набагато краще ніж Столманівське „Право читати”.
http://www.microsoft.com/Rus/Antipiracy/TellAStory/Stories/License.mspx

Нижче його переклад українською:

Неймовiрно, що ця рiч досi висить на сайтi ДрiбноМ'яких...

[Praporshic]

Гм, а мені сподобалось, і справді краще від Столменівського "Right to read" чомусь це мені починає щось нагадувати з сьогодення .....
А от стосовно перкладу Плаєм можу сказати одне - ще жодна програма не змогла зробити переклад так само якісно як і людина.

[Soft(Guest)]

Гм, а мені сподобалось, і справді краще від Столменівського "Right to read" чомусь це мені починає щось нагадувати з сьогодення .....
А от стосовно перкладу Плаєм можу сказати одне - ще жодна програма не змогла зробити переклад так само якісно як і людина.

А якщо роздрукувати, та нашим народним обранцям(депутатам) роздати?

[Cthulhu]

Неймовiрно, що ця рiч досi висить на сайтi ДрiбноМ'яких...

Наша агентура не спить, то все Daniel Robbins. Скоро з сайту microsoft.com буде автоматичне перенаправлення на gnu.org

[nickat]

А якщо роздрукувати, та нашим народним обранцям(депутатам) роздати?

А хто видасть на це ліцензію?  

[uranium(Guest)]

Цікаво, що курив автор  

[PAL]

Ще кілька років тому подібна реакція була на Столлмановське "Право читати". Навіть автор признавав, що навмисне перебільшив. Ви читали цей твір? Якщо так, то чи не з'явилося у Вас асоціацій з поведінкою теперішнього Adobe (справа Скляра, 7мий AdobeReader)? А як щодо останніх законів у галузі авторського права (у Америці, проекти у Росіі. На щастя, під тиском громадськості, у Європі все-таки не прийняли закон про патенти)?

Звісно, у творі використовується художнє перебільшення (називається цей прийом гіперболою). Але я боюся, що через пару  десятків років, якщо закони й далі будуть так "захищати авторське право", цей твір не буде здаватися такою вже фантастикою.

Ще добавлю безвіносно до IT. Як буде час, поцікавтесь у знайомого юриста, скільки видів діяльності  підлягають ліцензуванню, яке покарання за порушення ліцензій (НЕ IT, а хоча б на ті ж пироги, наприклад)

[Soft(Guest)]

Допоможіть аргументами на перевагу відкритих кодів перед Microsoft на форумі Ю.В.Т., якщо є час
http://ww2.tymoshenko.com.ua/ukr/forums/index.php?showtopic=1512&st=80
 

[uranium(Guest)]

Проблема тут не в самих патентах, а в зловживаннях.
Якщо скасувати всі патенти, хтось буде наживатися безпардонно на їх відсутності. Якщо їх ввести забагато, хтось буде безбожно наживатися на їх присутності.
Не в патентах справа, справа у свідомості.

[Sirko]

А підкажіть, де можна дістати "Право читати" Столмана на рідній мові? Чи на нерідній російській, може перекладу?