Мені наболіло інше.
Текст машинопису подається з інтервалом 1,5, бо інакше об нього очі зламаються. 14-й кегль -- це розмір шрифту друкарської машинки.
І коли в нас на руках (гордо так) комп'ютер, котрий дає такі широкі можливості для оформлення тексту -- ми скочуємось до кам'яного віку друкарських машинок. Бо голови часто-густо не думають, а існують, аби в них їли.
Літературна гарнітура, наприклад, не має хвороби шрифту друкарської машинки. Тому нема підстав робити їй кінський інтервал 1,5 -- розріджені рядки так само важко читати, як і занадто щільні.
Стандартним кеглем, котрий нормально читається дорослою людиною й не викликає роздратування, є 10 пунктів. Враховуючи те, що папір у нас величезний, A4 -- 11 пунктів. Клініка -- 12. Я здавав роботи, надруковані 11-пунктовим кеглем, ніхто й не помітив різниці. 14 пунктів -- це знов дурний захід любителів машинопису.
Знов-таки, 14-пунктовий шрифт вимагатиме перекомпонування сторінки (тобто поля такими, як у "стандарті", просто не будуть), і не тому, що там якась художня краса, а тому, що не хочеться бігати до офтальмолога.
Хоча, в принципі, ідіотів, котрі складають ці вимоги, це не хвилює. І хоча здоровий глузд існував завжди, маю враження, що вони бояться його застосовувати.
Звідти, до речі, дурні прямі лапки, тире-дефіси й не менш дурна абзацна втяжка на 1,27 см. Вона більш ніж на круглу (1em) не повинна бути.