Деякі враження від "Etch"

[ra]

Вітаю, панове!


Нещодавно вирішив оновити систему до нового випуску. Був, отже, "Sarge", а став "Etch". До цього оновлення мав певні сумніви, бо потроху слідкував за новинами "Дебіана" в інтернеті. І сумніви виявились цілком обгрунтованими. Мої враження можна викласти одним реченням: я втратив розуміння системи.

Маю на одній машині дві головні ОС: одна -- з Редмонду, інша -- "Дебіан". Два з гаком роки вони цілком мирно співіснували без жодних нарікань. Понад чотири роки користуюсь на цій машині лінуксом, і лише з ядром 2,4. Тобто досвіду праці в системі з ядром 2,6 майже не маю, якщо не брати до уваги спроби ознайомлення з live-системами. Як відомо, у складі випуску "Etch" ядра 2,4 більше немає, на жаль. (Будувати своє власне ядро не бажаю через принципові міркування.)

Встановлення системи просте, цілком традиційне. Хоча й виникають деякі дурні запитання.

Зокрема, програма встановлення не пропонує відразу налаштувати систему пакунків звичним чином, тобто одразу додати всі дистрибутивні диски (мова йде про режим експерта). Звісно, пізніше можна додати до першого дистрибутивного DVD два інших (# apt-cdrom add), але ж "осадочек остался".

Якось дивно і незрозуміло працює preconfigure: маю таке враження, що для встановлення більшості пакунків користувацькі налаштування в режимі експерта є пустим звуком, ніби вони самі краще знають, чого я від них бажаю. Так, юзерофільність, це зрозуміло -- але, на мою думку, вона аж занадто дружня. (Пізніше, однак, можна зробити "# dpkg-reconfigure all".)

Далі. Не зовсім розумію, яким чином для ядра 2,6 монтуються чужі партиції. У fstab серед опцій для монтування вказано "noexec", але ls показує геть усі файли на NTFS-партиціях зі встановленим бітом виконання. Що вдіяти, аби перестало?

До речі, маю також запитання до панства про "noatime" для EXT-партицій. В інтернеті декілька разів читав міркування людей про те, що з цією опцією файлова система значно продуктивніша. Ніби й так, але чи не може це призвести до якихось небажаних наслідків?

Не зовсім розумію, яким чином тепер спрацьовують стартові скрипти (про багато сучасних системних сервісів взагалі ледь не вперше дізнався). Зокрема: ALSA, згідно з екраном і журналом, має завантажуватись, але щоразу я бачу, що воно "none loaded". Разом із тим, alsaconf бадьоро сповіщає, буцімто всі потрібні зміни щодо файлів конфігурації здійснено (редагувати файли налаштувань руками поки що не наважився, бо ж навіщось є відповідні службові скрипти, хіба ні?). Спершу думав, що став дурним, тому навмисне встановив sysvconfig і ще деякі приблуди, які кажуть, що ALSA дійсно завантажується на потрібних рівнях runlevel. Однак в дійсності комп'ютер залишається німим. Але менше з тим.

Стосовно українізації та юнікоду. Раніше я цілком добре почувався з KOI8-U, але ж серйозно сприймати цей відвертий хак не можна -- хоча б через те, що багато потрібних символів у KOI8 просто відсутні, а також через існування зоопарку шрифтів і такого іншого. Тому мав намір цілком покинути KOI8 і переналаштувати систему на використання UTF-8. Звісно, виявились певні граблі (зокрема, з локалізацією XMMS, але ця проблема є загальновідомою). Спершу вказав системі у загальних налаштуваннях вважати за системну локаль С. Трохи згодом -- uk_UA.UTF-8, а потім -- ru_UA.UTF-8 (хоча це другорядний момент). Щоби вам було краще зрозуміло, деякі користувацькі змінні мають в мене такий вигляд: "LANG=uk_UA.UTF-8", "LANGUAGE=uk:ru:en". Тобто я маю тримовну систему, для якої українська мова має найбільшу вагу. Все це працює, на жаль, як у старі добрі часи, тобто за допомогою танців і бубна. Маю підозру, що нашкодила команда користувацького налаштування локалі ("set-language-env", чи як воно там зветься -- після цієї приблуди довелося дещо руками виправляти, бо воно трохи дурить нашого брата своїми запитаннями щодо вибору кодової таблиці). У файлі .Xresources все ніби вказано вірно, шрифт для усього, головним чином, "-*-terminus-medium-r-*-*-*-*-*-*-*-*-iso10646-1" (вказано відповідні параметри шрифту у кожному випадку). Здається, що бачив у інтернеті поради людей, буцімто для спільного використання юнікоду і української локалі треба вказувати у налаштуваннях "LANG=uk_UA.UTF-8 UTF-8"; отож робив і це, але без відчутних наслідків. Які маєте міркування?

Крім того маю суб'єктивне враження, що система стала ніби повільнішою, хоча я не працюю у KDE, GNOME чи XFCE. Зокрема, при завантаженні термінального емулятора -- xterm чи rxvt -- з'явилася помітна пауза між вигульком вікна і появою власне командного інтерфейсу. Що воно за біда -- бува не через криві налаштування локалізації?

Доконало ж мене початкове налаштування WindowMaker'а, чи, радше, його цілковита відсутність. Це якраз той випадок, коли людина декілька років звикає до певної поведінки системного оточення, навіть до клавіатурних комбінацій, а в новій системі має лиш голі стіни замість затишної хати -- я встановлював систему начисто, зберігши лише дійсно потрібні файли (документи, пошту і таке інше) і окремі користувацькі налаштування у .bashrc, .profile, .inputrc тощо. Ніби WindowMaker пропонує мені все налаштувати згідно з моїми уподобаннями, але хіба я вже пам'ятаю, як воно налаштовується? Вже й слова такі давно забув...

Інакше, ніж раніше, працює aptitude. Не кажу, що гірше, але звикати треба.

Більше, певно, суттєвих нарікань не маю. Головне ж тут таке: дистибутив, що називає себе традиційним і послідовним, часом дивує отакою своєю традиційністю і послідовністю.



Маю також ще одне запитання до шановного панства: чи хтось працює з OpenBSD, як ви її з юнікодом докупи звели?


Ага, забув. Маю ще одне: порадьте, яким чином налаштувати Sylpheed і mutt, аби вони спільно використовували єдину поштову базу.

[miwa]

Згадався старий жарт про те, що якщо ви піднімете нікчемне, просте питання, то навколо нього розгориться величезна дискусія, бо багато хто захоче щось сказати по темі і не дуже. Але достатньо підняти серйознішу проблему і кількість бажаючих висловитись різко зменшиться.
Правду жартували
В цілому, я так зрозумів, пан ra з Дебіен працює достатньо довго і щільно. У всякому разі я, розпочавши з "Сержанта", не відчув ніяких незручностей при переході на "Етча". Щоправда, "Етч" я ставив всюди як нову систему, а не поновлював існуючу, та ще й у режимі "Ентер" - "Ентер" - "Ентер" - ...
Стосовно сканування дисків все що можу сказати, так це те, що я особисто цього не робив, а натомість синхронізував їх пізніше з локальним репозиторієм на вінчестері - значно зручніше, швидше, нервів менше і все таке...
З NTFS, хвала Богу, не зтикався, проте жалілись знайомі, що мали клопоти з повзанням по ній, конкретно - з правами доступу: при спробі зайти в деякі каталоги через раз видавало access denied.
Стосовно noatime - ні про які небажані наслідки не чув і особисто з ними не зтикався. Про збільшення швидкодії - правда.
Схожі клопоти зі звуком має один знайомий програміст. Не підкажете детальніше, що у вас за мама (адже звук інтегрований) та/або звукова карта? Мо, вдасться знайти яку кореляцію
З українізацією не мав жодних клопотів, але мене цілком влаштовувало типове LANG=uk_UA.UTF-8, виставлене при установці, так що теж тихо мовчу :-/
З приводу повільнішої роботи на ідентичному залізі - в принципі, цілком логічне явище для сучасних програм. Будь-яких.
Про налаштування віконного менеджера (згадалась пропозиція, здається, Ярослава Федевича, - "вікнотяга") - ну тут ви вже самі себе обманули Хто ж власні налаштування видаляє. У багатьох системах це взагалі найцінніше, що є на вінчестері
АРТ працює інакше? Ось тут ви мене здивували. Єдине, що я зауважив, так це використання цифрових підписів, а все решта...
Як казав свого часу Михайло Даниленко

apt-cache search <що шукаємо>
apt-cache show <щось що вас зацікавило>
apt-get install <що вам треба>

[ra]

Власне так, про дурниці легше говорити, бо такі балачки ні до чого не зобов’язують.

Щодо оновлення — не можу сказати, що мав дуже великий дискомфорт. Ну, звісно, трохи дечого є — на кшалт зміни імені для громопташки та вогнелиса. Але то дрібниці, на які звертають увагу хіба хлоп’ята з «ЛОРу».

Про репозиторій на вінчестері думав. «Сержант» в мене свого часу саме так і тримався. Дуже зручно, особливо якщо порівняти з чотирнадцятьма компакт-дисками. А тепер їх там стало більше двадцяти, коли не помиляюсь, або три DVD. Все одно забагато. І таки по-дурному вони просканувалися: тепер aptitude показує два окремі розділи — для «нових» пакунків і «не встановлених» пакунків. Хоча це, якщо помізкувати, мало би бути одним розділом пакунків.

Зі звуком — не знаю, як чинити. Колись вже мав такий клопіт, і також з ядром 2,6. Але тоді я насправді трохи експериментував — додав нове ядро з його приблудами до системи, яку вже було цілком відконфігуровано для роботи з ядром 2,4. І всі налаштування нове ядро сприйняло від свого старшого сусіди, хіба деякі дрібниці довелось руками змінити (маю на увазі перш за все опціі в fstab). Тобто звук сам працював (після налаштування за допомогою alsaconf, звісно), його не треба було щоразу пинками підганяти.

Не маю жодної версії, в чому може полягати причина такої незбагненної поведінки. Лікується (у моєму випадку) лише на час роботи і лише руками: # modprobe -iv snd-[відповідний_драйвер] (у мене це snd-sb16 і, відповідно, «креативовий» чіп на системній платі; та хіба з таким звуком ще можуть бути хоч найменші негаразди?). Звісно, можна вказати в стартових скриптах, аби воно робило так щоразу. Отака дурниця…


Стосовно NTFS. Може, Ви маєте на увазі відмову у доступі для запису? Відверто кажучи, не мав такого досвіду, в себе відповідні розділи монтую лише для читання. (Здається, що новіші драйвери, зокрема ntfs-3g, вже вміють безпечно писати на NTFS-розділи, але у тому в мене ще не було потреби. Цікаво, що теоретично можна безпечно читати і писати в обидва боки. Це може стати у пригоді для налаштування, наприклад, спільної поштової бази, спільних користувацьких директорій для деяких програм, на кшалт «Опери», і таке інше.) Але якщо мова йде про монтування лише для читання, то відповідь, вірогідно, слід шукати в тому ж fstab’і. Cлід додати таке: umask=0222. Це цілком безпечно. Особисто в мене рядок для монтування NTFS-партиції виглядає приблизно так: /dev/hda* /mnt/nt* ntfs ro,nosuid,noexec,nls=utf8,gid=1000,umask=0222 0 0. Щоправда, noexec не дає жодного наслідку.


Що ж до українізації, то маю сильну підозру, що я трохи зарано встановив localepurge, і не відзначив деякі потріні локалі галочками. Зрештою, англійська мова не є проблематичною. Хіба що трохи незвично.


А от щодо WindowMakera, то мій досвід може стати комусь у пригоді. Річ у тім, що в пакунок WM-ра для «Етча» хтось напевне забув додати правильний файл з початковими налаштуваннями (клавіатурні комбінаціі і таке інше) — кажу про файл ~/GNUstep/Defaults/WindowMaker. В дистрибутиві «Етча» він неповноцінний, цілком без типових клавіатурних комбінацій WM. Мушу сказати, що це дуже прикра проблема. Але її легко вилікувати. Для цього треба лише залізти в інсталяційний пакунок WM-ра від «Сержанта» і скопіювати собі цей файл до домівки (або в відповідну директорію в /etc).


Так, про новіші програми я все розумію, але нормально сприймати цього не можу: який сенс у тому ж таки лінуксі, якщо типовий дистрибутив давно вже за початковими вимогами до апаратного забезпечення переплюнув офтопик? (Хіба й собі мігрувати на OpenBSD? От вже дійсно гарна система, жива класика, де все просто і зрозуміло.) Добре, коли та програма дійсно виростає функціонально, стає досконалішою, але й складнішою (от як, скажімо, GIMP, Inkscape чи Scribus). Але якщо то якась розмальована дурничка, яка заради своїх завнішніх принад гальмує сама і пригальмовує інші програми — цього не розумію. З цієї причини став досить погано сприймати KDE, GNOME, XFCE, не можу з ними ніяк змиритися. Графічне середовище потрібне для того, аби людині було легше і зручніше працювати (скажімо, запустити десять термінальних віконець, і щоб воно все було швидким і надійним), а не дурня клеїти за налаштуванням стільниці, іконок, віконець тощо. Бо це просто якась нова «вінда» поступово на світ вилазить.


О, до речі, згадав, про що хотів ще минулого разу написати: є чудова програма на заміну top’у — htop. Може, це у мене вже маразм, але таки приємно бачити програми, які ощадливо споживають мегагерци й мегабайти.

[Andy Borovy]

Зі звуком &#32;— не знаю, як чинити. Колись вже мав такий клопіт, і також з ядром 2,6. Але тоді я насправді трохи експериментував &#32;— додав нове ядро з його приблудами до системи, яку вже було цілком відконфігуровано для роботи з ядром 2,4. І всі налаштування нове ядро сприйняло від свого старшого сусіди, хіба деякі дрібниці довелось руками змінити (маю на увазі перш за все опціі в fstab). Тобто звук сам працював (після налаштування за допомогою alsaconf, звісно), його не треба було щоразу пинками підганяти.

Не маю жодної версії, в чому може полягати причина такої незбагненної поведінки. Лікується (у моєму випадку) лише на час роботи і лише руками: # modprobe -iv snd-[відповідний_драйвер] (у мене це snd-sb16 і, відповідно, &#32;&#171;креативовийй&#187; чіп на системній платі; та хіба з таким звуком ще можуть бути хоч найменші негаразди?). Звісно, можна вказати в стартових скриптах, аби воно робило так щоразу. Отака дурницяя…

Спробуйте додати snd-sb16 у /etc/modules :-)

О, до речі, згадав, про що хотів ще минулого разу написати: є чудова програма на заміну top&#112;’у &#32;— htop. Може, це у мене вже маразм, але таки приємно бачити програми, які ощадливо споживають мегагерци й мегабайти.

Дякую. Буду пробувати :-)

[ra]

Спробуйте додати snd-sb16 у /etc/modules :-)

Красно дякую! Пан має рацію, у згаданому файлі потрібного запису не було. (Замисленно чухає макітру) і навіщось вигадали alsaconf?

[ra]

У своїй системі [поміж іншим] маю такий аліас в файлі .bashrc:

Код: [Вибрати]

alias rmlogs='sudo find /var/ \( -name "*.log" -o -name "*%" \) -type f \-exec rm --verbose {} \;'

[Andy Borovy]

У своїй системі [поміж іншим] маю такий аліас в файлі .bashrc:

Код: [Вибрати]

alias rmlogs='sudo find /var/ \( -name "*.log" -o -name "*%" \) -type f \-exec rm --verbose {} \;'

цікаво... а що з цим записом не так? :-)
Чи ви просто вирішили поділитися рецептами? ;-)
Прошу Вашого дозволу на додання цього рецепту до власного блогу :-)

[ra]

цікаво... а що з цим записом не так? :-)
Чи ви просто вирішили поділитися рецептами? ;-)
Прошу Вашого дозволу на додання цього рецепту до власного блогу :-)

Саме так, поділився. Тим більше, що це зовсім не мій власний рецепт — колись побачив його десь в інтернеті, та й зробив собі цей аліас. Як на мою думку, значно беспечніше використовувати такі аліаси чи маленькі, грунтовно обдумані і випробувані скрипти, ніж вбивати деякі команди руками, та ще й від імені рута.

Якшо вважаєте, що цей маленький приклад може мати користь і для інших людей, то особисто я не маю жодних застережень проти того, аби Ви його показали у своєму блогу.



Коли вже зайшла мова, то маю для панства ще одну корисну дрібничку: воно розмальовує кольором те, що виводить grep. Для цього слід додати до відповідної частини (або деінде) файла .bashrc два рядки, що спонукають grep стати дещо інформативнішим:

Код: [Вибрати]

# enable color support of ls and also add handy aliases
if [ "$TERM" != "dumb" ]; then
    eval "`dircolors -b`"
    alias ls='ls --color=auto'
    #alias dir='ls --color=auto --format=vertical'
    #alias vdir='ls --color=auto --format=long'
    GREP_OPTIONS='--color=auto'
    export GREP_OPTIONS='--color=auto'
fi

Цей рецепт, здається, побачив десь у англомовному інтернеті.



Також маю дві цікаві опції у файлі .profile:

Код: [Вибрати]

export QT_XFT=1
# ...
export CLICOLOR=1

Перша, відповідно, спонукає програми, побудовані на основі QT, використовувати згладжування шрифтів, що його забезпечує XFT. (Корисно тоді, коли немає KDE, котрий має свої власні способи налаштування згладжування шрифтів.)

Друга розмальовує текст у виводі віртуальної консолі чи емулятора терміналу. Якось воно так.



Є у мене така думка: обговорити з панством переваги і недоліки того чи іншого використання користувацьких конфігураційних файлів. Зокрема, мова йде про файли .profile, .bash_profile, .bashrc, .inputrc, .Xresources, .Xdefaults та інших. Справа у тому, що деякі з них мають частково подібний сенс, та існують задля сумісності з різним ПЗ (у мене, наприклад, .xinitrc є симлінком на .xsession). Є правила, за якими, скажімо, bash читає ці файли у певному порядку. Зрозуміло, що за наявності помилок у значеннях чи інших значень в тих файлах, що будуть прочитані пізніше, значення змінних буде перевстановлено.

Особисто на мою думку, краще дотримуватись найбільш традиційних способів (наприклад, починати налаштовувати свого користувача з файла .profile).

Якої думки ви, шановні?

[Andy Borovy]

Видається, що значно продуктивніше буде оформити власний збірник рецептів та викласти його сюди :-)

А щодо файлів налаштувань - я не профі в цьому питанні. Хоча, якщо є бажання, і спрямуєте мене до певної літератури - то можна буде. :-)

[ra]

Видається, що значно продуктивніше буде оформити власний збірник рецептів та викласти його сюди :-)

Навіщо? В інтернеті повнісінько різних рецептів, аби лиш «Гугл» не байдикував. Але часом щось, бува, спадає на думку, то у якомусь форумі чи щоденнику це записати простіше, ніж збирати докупи і систематизувати.

А щодо файлів налаштувань - я не профі в цьому питанні. Хоча, якщо є бажання, і спрямуєте мене до певної літератури - то можна буде. :-)

Шкода, бо ця тема цікава і важлива, а от джерел досить мало (man man і поїхали далі ).