не слід плутати стратегічні дослідження з фундаментальними. фундаментальна наука ніколи не була в СРСР таємною. Понадто, наукові інститути тоді видавали препринти своїх праць англійською мовою, щоб їх могли читати за кордоном, і розсилали їх. Першим лавреатом Нобелівської премії з фізики з СРСР був, якщо пам’ять не зраджує, Ландау. Це був теоретик того ж рівня, що і Бор чи Паулі. Більш сучасні — Ґінзбурґ, Абрикосов, теж по суті, дістали Нобеля за дослідження з 70-х років. До речі, вільно їздити за кордон радянські науковці десь вже в 70-х могли (і аналогічно, запрошувати до себе з-за кордону).
Мабуть я таки потрапив сюди з іншого виміру, де був інший СРСР й таке інше. Фундаментальна наука лишалася таємною, якщо вона хоч якось могла працювати на військових. Віддавали лише те, що не могло бути використане у найближчий час.
А стратегічні дослідження — ну вони і в Африці таємні. Ніхто вас не пустить подивитися на схему «конкорда», це очевидно.
Дадуть. Вона не є таємною. Майже усе, що пішло у серію, перестає бути таємним.
в першу чергу немає поваги один до одного (що видно з цієї теми). за кордоном немає ніяких супер «люксусів», але незнайомі люди там ставляться до тебе так, як у нас до гарних знайомих. отут є чого повчитися.
Думайте про мене що завгодно, але таку людину як ви, я поважати не можу. Нема за що. Тим паче, за неповагу (щоб не сказати більше) до професії, представників якої я поважаю більше за інших. Можете вважати мене середньовічним дикуном, ще кимось, але я поважаю людей, що ладні ціною власного життя захищати моє.
ні, не тому. тому що люди один одного більше поважають, ніж у нас.
Угу. Що ще вигадаєте?
