Чому сертифіковані МС інженери люблять Брітні

[Дмитро Ковальов]

The Register опублікував результати проведеного опитування щодо музичних смаків і залежності цих смаків від роду занять спеціалістів IT.

Згідно з результатами опитування розробники надають перевагу важкому року, користувачі Лінакса -- електроніці типу Kraftwerk, спеціалісти з безпеки -- психоделіці, а сертифіковані інженери Майкрософту ... Брітні Спірс. Також згадуються IT менеджери (класика) і менеджери проектів (більш "класичний" арт-рок). Слашдот висловлює своє розчарування, тим що ніде не згадано The Who. А мене  з свого боку дивує повна відсутність будь-якого джазу.

Відповідна дискусія на /. звичайно ж крутиться навколо головним чином смаків MSCE. Деякі стверджують, що причиною є пісня Спірс Oops! I did it again!, яка так безпосередньо описує середньостатистичний день адміністратора НТ. Інші стверджують, що пісня Hit  Me Baby One mOre Time, насправді написана про ctrl-alt-del.

[dusoft]

Цікава новина, викликає посмішку на обличчі.
А дійсно, невже ніхто серед опитуваних не слухає джаз....

[Володимир Лісівка]

Як можна слухати джаз записаний на плівку? Там же ж основне - це імпровізація! Як можна слухати імпровізацію другий (третій, ...) раз?

[Yaroslav Fedevych]

Не знаю, я Кейта Джаррета слухаю залюбки... Але в нас у Львові нормальний джаз упрієш, поки знайдеш... Хіба в "Призмі". А хорової музики, то й узагалі нема.


Ну, а з рештою ясно. Кожен слухає таку музику, й користується таким софтом, на який дозволя йому рівень розумового розвитку. Влучно сказано:

That makes perfect sense.

Microsoft has no taste, so it's not a surprise they like Britney.
Both have no original ideas but capitalize on trends by copying the look and feel.
Both of them care more about appearance than substance.
Both are successful by being "good enough" but looks cheap.
Both like to fake interests in mergers, then pull out in the last minutes.

Britney: "I am a virgin", Microsoft: "Our products are secure"
Britney: "I had sex with WhatHisName", Microsoft: "We are f**ked by worms"

P.S. Зірочки мої, щоб ЩОДО не нервувалось і не цензурило забагато...

[Дмитро Ковальов]

Як можна слухати джаз записаний на плівку? Там же ж основне - це імпровізація!

В джазі основне - це музика. Імпровізація - це третя справа. Цікаво, звичайно, дивитися, коли на твоїх очах Чекасін творить музику. Але, побачити кожного дня Чекасіна, Вішняускаса, Чіка Коріа чи Мак Кой Тайнера не видається... якщо імпровізація втрачає від того, що її не бачиш (але навіть слухаючи можна все-таки відчути) то музика не втрачає абсолютно.

Як співає Мертвий Півень:
      Принцесо,  швидше роздягнися....
      Ерзац, ерзац, ерзац, ерзац...

[UAOS]

А, що за стиль "психоделіка"? Може хтось підкине посилання на декілька хороших композицій цього стилю?

[Дмитро Ковальов]

А, що за стиль "психоделіка"? Може хтось підкине посилання на декілька хороших композицій цього стилю?

Психоделічний рок (psychodelic rock). Так чи інакше більшість рокерів 60х - 70х грали психоделічний рок (деякі більшою, деякі меншою мірою). Це і Ерік Клептон, The Doors, Джіммі Гендрікс, Creedence Clearwater Revival, King Crimson. Купа інших.

[Satan]

Психоделіка - трошки ширше ніж Psychedelic Rock. Зараз надзвичайно багато електронного психоделіку - важка ритмічна, але похмура музика, є ближчою до Жана Мішеля Жаре ніж до класичних House, Club і Big Beat. Уявіть собі Enigma, тільки з ударниками на 130-160 ударів на хвилину, хоча це не правило. Грають його маловідомі широкій масі діджеї. В мене було досить багато такої музики, але одного разу Windows XPю вирішила, що на D:/ їй житиметься краще, а я не додивився і натиснув Enter....

Джаз не люблю, а от Rock & Acid слухаю кожен день у великих кількостях, що цілком відповідає вказаній статистиці

[Taras]

А, що за стиль "психоделіка"? Може хтось підкине посилання на декілька хороших композицій цього стилю?

Ерік Клептон: "Рок-музикант без наркотиків - це напівлюдина"  (Хоффманн Р. История рока. — Франкфурт, 1981, с. 155)
The Doors: Джим Моррисон - солист американской группы "Doors" ("Двери"), невероятно популярной в конце 60-х годов. Убежденный сатанист. Выкрикивал со сцены различную гадость. Вот цитата из одной его наиболее известной песни "The end" ("Конец"): "Отец, я хочу убить тебя!!! Мать, я хочу трахнуть тебя!!!"... "More! More! More!!!" - постоянно взывал к потусторонним бесовским силам Моррисон ("Больше! Больше! Больше!!!"). Однако ему было отпущено лишь три с половиной года скандальной славы. Красавчик Моррисон, которого пресса сравнивала с античным богом Дионисом, безобразно растолстел, одряхлел, от наркотиков впал в депрессию и умер двадцативосьмилетним... (см.: Ю. Воробьевский. "Путь в Апокалипсис. Точка Омега". М., 1999, с. 216-217,235)
 
Можна було б ще пошукати, але чи потрібно?

[Дмитро Ковальов]

Ерік Клептон: "Рок-музикант без наркотиків - це напівлюдина"

Через це пройшли практично всі рок-музиканти. Багато хто з джазових так само (Майлз Дейвіс кілька років не виходив на сцену, був на наркоті. Під кінець життя знайшов в собі сили припинити і його кілька останніх альбомів були так само всесвітніми подіями в джазі, як і до того). Бітли визнавали (Леннон в своїх спогадах), що вони вживали LSD. Не можна оцінювати ці факти окремо від ситуації, яка супроводжувала в той час музику. В 60х роках вважалося ледь  не офіційно, що наркотики не шкідливі. Це була розповсюджена думка навіть медиків. Кока-кола отримала свою назву, бо в ній вживався кокаїн. Надзвичайно були розповсюджені екскурси в різні релігійні баєчки -- сатанизм, буддизм, індуїзм, первісне християнство. Всі релігійні екскурси спонукали також і екскурси екстазійні -- наркотичні.

Але. Людство з того часу зрозуміло багато. Більшість покинули як наркотики і алкоголь, так і релігію. І це пішло на користь суспільству. Клептон і до цього часу грає і грає непогано. Майлз Дейвіс помер у віці 90 з чимось років від запалення легень, за пару місяців до цього випустивши чудовий альбом. Ніхто з колишніх бітлів не вживає "кислоту".

Не можна обмежувати себе стіною цнотливості навколо і при цьому розраховувати на якісь видатні  твори мистецтва. Практично всі видатні люди, які залишилися в історії людства були хоча б трохи не в собі.

І не треба мого допису сприймати буквально -- "сядь на траву і будеш знаменитим". Ні. Але всі події треба сприймати в їх історичній перспективі. Джім Морісон був видатною людиною. І він створив видатні музичні твори. Неможливо зараз сказати, чому він підсів на наркотики і алкоголь (він до речі помер не від наркотиків, а від алкоголю) -- може це було просто від безвиході. Це були кінець 60х -- в усьому світі відбувалися студентські протести і студентська революція, яка потім програла.

В усякому разі, коли я оцінюю музику, я не намагаюся підібрати тільки тих акторів, які зараз задовольняють моїм поглядам на життя. Є музика, є мистецтво. А вже потім (ПОТІМ) треба постаратися зрозуміти, що сталося з актором і чому він так чи інакше повівся. Чи просто з жиру бісився (як Майкл Джексон, наприклад). Чи були справді якісь об'єктивні причини, які послужили цьому. Мова йде не про виправдання всіх більш-менш відомих, які підсіли на заразу. Але треба попробувати зрозуміти.

Врешті-решт, якщо відкинути всіх, хто не підходить під рамки сучасної моралі (часом досить цинічної), то мистецтва практиично не залишиться.  Чайковський був гоміком, Достоєвський - алкашем, Гоголь - теж, Ван Гог був психічно хворим. Сальвадор Далі, Пікассо, да Вінчі. Список можна продовжувати.

[Taras]

Класно ти сказав: "Практично всі видатні люди, які залишилися в історії людства були хоча б трохи не в собі". Тут можна злізти в бік і подискутувати, що ж таке "видатні" і яка власне заслуга самих тих людей в тому, але тут не про це. Якщо ти запеклий атеїст, то мабуть сам не зрозумів, що процитована мною твоя фраза означає.

[Дмитро Ковальов]

Якщо ти запеклий атеїст

Не можу назвати себе _запеклим_ атеїстом. Я, скоріше, прихильник свободи совісті, яка за визначенням означає свободу віросповідання, плюс свободу бути поза будь-якою релігією. Але особисто вважаю, що будь-яка релігія обмежує світогляд людини. Науковий світогляд ширший за будь-яку філософську систему, будь-якої релігії.

[Taras]

А що ти розумієш під совістю і сумлінням? З твого вислову виходить, що совість - це обмежуючий шкідливий фактор для людини, тому їй потрібно надати свободу, інакше сказати - свободу від совісті.
А які критерії совісті, звідки вони беруться?

[Дмитро Ковальов]

Свобода совісті, це не свобода _від_ совісті. Це свобода совісті, тобто скоріше "для". Іншими словами, свобода совісті, це свобода світогляду. Релігія такої свободи не дає. Будь-яка релігія встановлює догми (апріорні допущення -- про походження світу, про спущені згори моральні установки) і вже від цих догм ("аксіом") будує свій світогляд.

З іншого боку науковий світогляд іде апостеріорним шляхом. Не встановлює ніяких початкових пояснень, а будує пояснення на основі досліджень. Тому нічого не заважає змінити будь-які установки наукового світогляду, якщо будуть отримані нові результати в ході нових досліджень.

Моральні стандарти можуть існувати як у релігійному суспільстві, так і в атеїстичному. І я ніде в своєму вислові не можу знайти твердження, що "совість - це обмежуючий шкідливий фактор для людини". Для людини віруючої (особливо в християнській традиції), совість, це скоріше всього відповідальність (яка часто базується на страху) перед Богом. Для невіруючої -- це справа відповідальності перед своєю свідомістю, справа виховання, сорому перед суспільством за негативні дії. Відсутність вірування в супернатуральне походження світу не протирічить наявності совісті.

[Taras]

Совість при матеріалістичному світогляді взагалі абсурдне поняття, оскільки все має причинно-наслідкову природу і ніхто не винен в тому, що накоїв, бо то так обставини зійшлися. Совість - почуття моральної відповідальності за свої вчинки. Коли ж людина не проймається такою відповідальністю, то кажемо, що в неї відсутня совість. Це і є наслідком пропагованої свободи совісті. А також завертання життєвих цінностей в жахливі напрямки. Ми розпочали з рок-музикантів. Ти навів рідкісні приклади, коли вони не застрелилися і не повісилися чи ще щось жахливіше. Значно більше з них закінчує гірше. Питання в тому, чи то музика їх довела до того, чи через те, що вони такі, грають саме таку музику. В обидвох випадках брати їх за приклад чи то за авторитет не варто. До добра це не повинне привести (ще раз див. історію їх життя).