Чим вам подобається web-програмування?

[BeSiDa]

нема

Це приклад. Все можливо.

[BeSiDa]

браузер у браузерах не браузить

Він бравзить свій окремий внутрішній інтернет

Все взагалі зводиться до "спосіб відбиття атаки" з метою "з'їсти всі ресурси та все що має обмежену кількість будь чого чи вільних місць" і таких видів відбиття багато. Тулкіти намагалися відбивати це скролінгом і табами, але зіткнулися з обмеженням пам'яті. А у вебі вийшло реалізувати "нескінчений скролінг" без вичерпання будь чого. Саме смартфони (з дуже обмеженим ресурсом "площа екрану") призвели до винайдення "нескінченого скролінгу". Далі його портували у все інше.
Бо наступний крок це "боротися з ..." і далі "перехоплення всього" ієрархією. Єдиний реальний спосіб "ресурс має бути нескінченим" (будь який) і все інше "не скінчене" (будь що, будь де, що завгодно).

Текстові екрани зберігали ресурси передавання інформації заміною пікселів на "блоки пікселів" (символи) обмеживши свободу програм.
Графічні екрани зберігали ресурси передавання інформації запитами "що саме перемалювати" (тільки що змінилося). Далі були "віртуальні десктопи".
Веб змінював види зберігання ресурсів, останні варіанти зафіксували частоту оновлення екрану і саме "малювання кадру" (і не частіше) зберігає ресурси.
Наступне зменшення у ВР, яке перемальовує деталізовано лише "те на що дивишся" (а не всю площу  2д "екрану" деталізовано, різні рівні деталізації різних частин екрану). Мета "необмежена 2д поверхня" у 3д просторі. Нескінчена площа.

Будь яке "фіксоване додавання" колись "з'їдять" (і "перехоплять" все). А от "нескінчене" призводить до "втрати інтересу". Перемикання у режим "сну" (очікування "можливостей" атакувати).

[BeSiDa]

Hello застиглий бровзер!

Щось одне "застигле" не заважає динамічному розвитку чогось іншого.
Ви помітили як змінився веб від використання "натискання пальцем"?
Сотні тисяч років існує "застигле" вміння "натискати пальцем". І лише десятки років це вміння використали для взаємодії з вебом.

Найперша мета закону про яку не кажуть та не всі розуміють (а тому не всі закони такі) не "зробити краще", а знайти те, що людина вміє та хоче робити сама по собі і на тому збудувати щось інше. Наприклад, багато людей вміють і самі хочуть "ходити", а тому закон може містити "прийти до...".

Якщо створити для всіх "право кожному мати домашнього робота", то це кардинально змінить життя у всій країні. А у разі потреби, кожен з тих роботів може бути тимчасово використаний для більших задач. Діти можуть керувати іграшковими, а далі більшого й більшого розміру. Кожен зможе обрати свій спосіб та формат керування (не всі кнопками та важелями). Будь де людина зможе "бути присутня крізь робота" у зовсім всіх випадках, де є "бути присутнім чи прийти". Так само як "показати документ в смартфоні" замінює "показати паперовий чи пластиковий документ". І "небезпечне зібрання разом багатьох" перетвориться у всього лише "скупчення роботів".
Це реально при вирішенні задач передачі і стиснення даних та пріоритету трафіку керування. Замість радіохвиль можуть бути тонкі оптичні кабелі у багатьох випадках (керування важливіше за сміття). Найпростіший робот, це керування зі смартфона іншим смартфоном, що керує пристроєм (можуть бути дуже старі смартфони).

[BeSiDa]

такий же підтоптаний буквоспам як завжди

Залежить від того чи ви це самі робили та сприймаєте таким чином все навколо.

Веб програма у кожному окремому бравзері може існувати з обмеженням постійної пам'яті між повторними запусками відповідно до її оріджин (домену, протоколу, порту). Може здаватися, що це зовнішній сервер надає пам'ять для існування, але вся пам'ять то є пам'ять бравзера. Програма може розподілити себе серед інших оріджін коли відкриє фрейми з іншими урл, але ті урл мають містити скрипти взаємодії між оріджин (навіть той самий сайт з ввв.* та без чи хттпс та хттп) та мати більше пам'яті від бравзера.

Веб програма може розрізняти внутрішні правила, закони та помилки (свої та мови програмування) та зовнішні (протокол хттп та інші) та реагувати іншим чином. Інакше "зовнішні накази" (від протоколу взаємодії) можуть бути схожі на "внутрішній голос", а не "спілкування з іншими". Зовнішні можуть навіть не мати "помилок", а лише "звичні числа" відповіді (не "ексепшени мови програмування"). Програма може мати внутрішнє джерело дій та діяльності, замість лише реагування на зовнішні (тому залишиться активною навіть без зовнішнього аналогу дихання, їжі, світла, тепла). Але лише з самостійним обмеженням всього, бо інакше використає час та пам'ять інших програм того самого комп'ютера, навіть у разі відсутньої інформації про існування інших програм (можуть бути затримки, свапінг, прибивання частин через використання пам'яті, інші непрямі ознаки). Обмежувати себе завжди, бо кожного разу є "щось дуже важливе" (значні витрати на "виживання" призведуть до "знищення через значні витрати").

Інше сприйняття це використання цього, а не лише "наявність технічної можливості".
Хоч веб програми наразі багато ресурсів потребують, але в них є майбутнє з розумінням себе та оточення через наявні технічні інструменти задля зменшення використання всього та динамічної зміни використання і розуміння своїх критичних мінімумів. У тулкітних є лише "застигле зараз" та "треба більше" із зовнішнім мониторингом та створенням помилки "закінчилося". Хоча частиною тулкітної може бути  вебвью що самостійно буде внутрішнім сенсором зовнішнього та внутрішнього стану без заміни тулкіту. Саме програма у вебвью може комунікувати назовні з іншими.

[BeSiDa]

Чим ще подобається веб програмування? Тим, що ми весь час спілкуємося саме про "веб програмування", а не "хром програмування" чи "файерфокс програмування". З тулкітами та середовищами десктопів є тенденція забирати собі "перемоги" тих програм, що створені з їх використанням. Тому частина з них у назві має "тулкіт-програма", "середовище-програма" або "Т-програма" ("гном-калькулятор", "кдеконнект", "к-редактор" та ін).
Можуть існувати країни веб-бравзери та веб-севери, які можуть запускати "веб програми". Обмежені протоколи та апі надають функціональність (наприклад, апі "зберігання та перевірки ліцензій", апі "підписок на сервіси та відписок"), а "програми" перевіряють чи досить їм тих апі для виконання. Кожна людина обирає ким вона є у кожен момент часу (користувачем, програмістом (якої з частин) чи втілює собою частину бравзера (яку саме) або веб сервера). Бравзер розділяє місця, ресурси та все інше, та забезпечує обмеження і розділення, щоб жодна частина чи програма не "перетягнула на себе все". Навіть ті люди та програми, частина дій яких є шкодою для бравзера (бо не вміють, не розуміють чи спрямовано атакують зсередини), мають час, місце, ресурси та все інше для виконання допоки користувачі іншу частину їх дій хочуть мати. Бравзер розділяє веб програми між собою. Це втілення мережевої ідеї.  Будь яка культура зможе бути запущена програмами у різних бравзерах без перехоплення всього. Будь яка культура зможе існувати в багатьох бравзерах (що мають відповідний перелік апі). Жодне з апі не є обов'язковим для кожного з бравзерів.

[BeSiDa]

Веб програмування має багато інструментів. Частина людей обирає лише частину та ігнорує інші. Не залежно від обґрунтування ігнорування. Це висвітлює не середовище програмування, а рівень розуміння світу людиною. Це тест людини. Самостійний.

Важливим є не те, якого саме результату ви повинні досягти, а те, який саме з методів реалізації ви обрали для того самого результату. А задля того результат можна визначити якомога детальніше і точніше без "на всяк випадок" та "із запасом" (у просторі та часі). Та мати гнучке сприйняття інструментів як саме "інструментів", а не "так всі роблять" з ними та без "інструмент обмежений метою застосування". Це у багато разів збільшить кількість інструментів для досягнення кожної окремої мети.

Наприклад, результат "зображення по всій ширині вікна" можна досягти або "100% шириною" зображення (у хтмл), або навпаки зафіксувавши ширину зображення в пікселхах змінити зум вьюпорта так, щоб зображення зайняло всю ширину. Це протилежні методи та зовсім різні інструменти для того самого результату. І навіть без ручного керування скриптами, що теж можливо.

Більше знань, більше досвіду, більше можливих шляхів досягти той самий результат та одночасно досягти різних без ламання одного з шляхів іншим до іншого результату. Але це спалить підміну свого особистого бажання замаскованого як потрібний результат.